Ґабріела Кубі у Львові: ґендер — це не наука, це ідеологія




Були часи, коли всі ми народжувалися хлопчиками або дівчатками, мріяли вирости і стати татусями та мамами, мріяли, що наші сини й доньки подарують нам онуків. Люди виростали, вчилися на лікарів, інженерів, юристів, летіли у космос, вигадували компютери, міняли світ… а тепер людина хоче змінити стать. Десь щось пішло не так.


Одне за одним почали з’являтися покоління глибоко зранених та ображених дітей, які стали дорослими, що воюють проти сім’ї як явища, вбивають ненароджених дітей та доводять, що стать — це не те, ким ми є біологічно, а те, ким ми почуваємося.

 

16 листопада 2016 року Ґабріела Кубі виступила у Львові, в УКУ. CREDO пропонує вашій увазі цю надзвичайно цікаву й актуальну лекцію, тема якої «Ґендер: виклики та перспективи».

 

— Для мене велика честь бути запрошеною та промовляти в Католицькому університеті. Я вперше в Україні — сьогодні мій перший день і перший раз. Нас усіх єднають новини, які ми чуємо про вашу країну; ми відчуваємо страждання вашої країни і всі ми знаємо, що християнська віра і традиція тут значно живіша, ніж будь‑де в Європі.

 

Перш ніж я почну говорити на тему гендерної ідеології, скажу дещо про своє життя. Ґендерна революція — це сексуальна революція. І якщо хто-небудь — чи то філософ, чи соціолог — говорить про сексуальність, ви маєте знати, як він сам живе. Подивіться на життя тих людей, кого ви вивчаєте. Я переконана, що ви можете бачити і проповідувати правду тільки тоді, коли живете згідно з Божими Заповідями.

 

Я походжу з Південної Німеччини, з Баварії. Мій батько був ліванським журналістом і письменником. Я була охрещена у протестантській спільноті у 18 років за власним бажанням. Закінчила школу й пішла навчатися до Вільного університету Західного Берліна. Це був 1968 рік — час революції. Я закінчила соціологію та деякий час працювала соціологом. Не знаю, що зі мною сталося й чому, але я покинула Церкву. 1973 року я мала досвід Бога. Я довго і серйозно шукала Бога, але не знаходила шляху до Церкви. Це тривало близько 20 років. За той час я вийшла заміж, у нас трійко прекрасних дітей. Але наше подружжя потрапило у глибоку кризу й ми розлучилися — це сталося 1996 року. Через тиждень після того, як чоловік виїхав із нашого дому і я залишилася сама з трьома підлітками, до моїх дверей підійшла молода жінка, дала мені до рук дев’ятницю і сказала — молись. І я молилася. Перед статуєю Будди. Під кінець новенни я вже зрозуміла, що стану католичкою. І через рік, 1997 року, мене прийняла Католицька Церква.

 

Я дійшла до того пункту, коли почала розуміти святість подружжя, хоча ми не були вінчані. Я хотіла залишатись у своєму подружжі, але вже було надто пізно й відтоді я живу сама. Моє покликання — робити те, що я роблю, — прийшло після навернення. Я не розлучена, мої троє дітей охрещені, й усі двадцять років я присвятила тому, щоб пояснити людям, чим є та культурна революція, яку ми всі зараз переживаємо.

 

Я написала свою першу книжку проти ґендерної ідеології 2006 року, вона перекладена українською і доступна в інтернеті. Тоді всі казали, що я перебільшую. Зараз уже ніхто так не говорить, бо всі вже бачать, що несе з собою глобальна сексуальна революція. 2012 року я написала другу книжку: «Глобальна сексуальна революція. Руйнування свободи в ім’я свободи». Книжка перекладена багатьма мовами, також англійською.

 

Україна перебуває зараз в особливому становищі. Ви ще не є членами Євросоюзу і моральні основи сім’ї ще поки що не настільки зруйновані, я у це вірю. І якщо ви усвідомите, що зараз діється у вашій країні, то будете спроможні захистити свої сім’ї та своїх дітей від того, що насувається.

А тепер я почну.


Автономний індивідуум присвоїв собі місце Отця. Людей використовують як сировину для прибутку. І тепер починають використовувати дітей як сировину для реалізації власних прагнень. Люди хочуть вибирати, ким їм бути: чоловіком чи жінкою. Вони хочуть бути вільними від усіх моральних обмежень у способах задоволення своїх сексуальних потреб — із чоловіками, з жінками чи з обома статями. Неприйняття жодних біологічних і моральних обмежень розглядається як свобода. Але така свобода провадить до сексуального рабства, до руйнування сімей, до соціального хаосу, виродження суспільства, демографічної кризи та нового тоталітаризму. Назва цієї нової ідеології — ґендеризм. Ця ідеологія — це глобальна загроза особі, сім’ї та суспільству. Нова концепція свобідної людини абсолютно протилежна до юдео-християнської, яка відкривається нам на перших же сторінках Біблії: Господь створив людину на свій образ і подобу. Це найвищий можливий образ людини, і це є непорушною підставою гідності людини.

 

Це поняття знайшло своє вираження у західних Конституціях. Це дарунок християнства людству — поняття гідності. Воно є коренем величної європейської культури та її внеском у розвиток  світової спадщини. Європа — це скарб, який ми руйнуємо. Культура, що збудована на сім’ї, її основою була культурна революція вибраного народу Божого, що відбулася дві тисячі років тому і обмежила секс сім’єю. І так було віками. А тепер, коли ми нагадуємо про це, нас називають ретроградами. Але правда у протилежному: той, хто дотримується традиційних цінностей сім’ї, — робить важливий внесок у майбутнє.

 

Ми всі спраглі любові у наших серцях. Однак теперішні ми стаємо плодами суспільства, яке унеможливлює реалізацію цього прагнення. Жодна дитина нічого не прагне так сильно, як того, щоб батьки залишалися разом усе життя. Ми всі цього прагнемо. Чи повинні ми викинути цей ідеал лише тому, що його важко досягнути? Та майже все справді цінне й вартісне у нашому житті є таким, чого важко досягнути.

 

Я розповім вам, яка ситуація була 40-50 років тому, коли я була у вашому віці. Розлучення були рідкістю, порнографія була заборонена законом, батько і мати мали чітко окреслені ролі, які зазнавали змін за обставинами, а не тому що держава змушувала, як це бачимо сьогодні. Дітей захищали від сексуальності, щоб уберегти їхню невинність і дати їм можливість бути дітьми, у фільмах не показували нічого більше, як поцілунок із закритими губами. Під кінець 60‑х почалася сексуальна революція, яка мала на меті зруйнувати буржуазне суспільство. Західні студенти сприйняли марксистську комуністичну ідеологію, хоча стіна розділяла Берлін посередині, а радянські танки їхали до Праги, щоб задушити демократичну революцію. Це був час, коли фемінізм почав ставати войовничим. Це війна проти чоловіків, проти жінок-матерів та проти дітей, адже вони вбивають їх у своєму лоні. Наступним кроком фемінізму було сексуальне визволення — секс із дітьми, перед дітьми, секс між дітьми, секс із будь-ким, до кого маєте хоч якісь почуття. Секс — це «свобода і визволення».

 

Україна, через своє перебування під тоталітарним режимом, була у певному сенсі захищена від цього. Зараз в усіх східноєвропейських країнах аборти стали нормальним шляхом для планування сім’ї. У 70‑ті роки Захід почав легалізовувати аборти, а після падіння Берлінської стіни сексуальна революція пішла на схід Європи, і обидві культури прийняли найгірші риси одна одної. Протягом двох десятиліть основною метою було змінити законодавство, особливо те, що стосується сексуальності: легкі розлучення, легальні аборти, гомосексуалізм, і тепер ще трансґендер.

 

Студенти у 60-х зрозуміли, що так легко повалити буржуазне суспільство їм не вдасться, тому вони почали марш по щаблях влади, аж до самого верху. І вони осягнули найвищий рівень в освіті, юриспруденції, політиці, владі, ЗМІ, міжнародних організаціях, таких як ЄС та ООН. І тепер ці організації та інституції мають ті самі цілі, що й студенти у 60‑х: зробити аборт правом людини, зруйнувати сім’ю, сексуалізувати дітей, зруйнувати відчуття моральності серед людей, а особливо серед дітей, під гаслом, що всі способи отримати сексуальне задоволення — рівні. Але це велика різниця: чи сексуальність породжує життя, чи не породжує. І ми повинні донести це до суспільства, аби воно могло чітко і ясно усвідомити, що насправді відбувається.

 

Весь цей час християни на Заході спали, вони не чинили опору, а прокинулися років п’ять томуй і почали створювати опозицію. У 90‑ті сексуальна революція набрала нових обертів та нового вигляду. Був підготований ґрунт, аби зазіхнути на корені християнської антропології та зазіхнути на всі інституції, побудовані на християнській антропології, — на родину та сім’ю. Фемінізм і гомосексуальний рух об’єдналися й створили ідеологію ґендер. Головною ідеологинею цього руху є Джудіт Батлер — американська філософиня й гендерний теоретик. 1990 року вона опублікувала книжку під назвою «Проблема ґендер — фемінізм і ставлення автентичності під сумнів». Уже сам заголовок говорить про те, чого вона хоче: підірвати людську автентичність. І вона робить це за посередництвом складних філософських понять, вважаючи нас дурнями, що не зможуть зрозуміти, які у неї справжні наміри. Вона каже, ніби ми можемо вибирати, самі ким хочемо бути, жінками чи чоловіками, й це лише питання  реалізації. Вона говорить про примусову гетеросексуальність, нібито це суспільство примушує нас бути чоловіками і жінками, а насправді наша ідентичність побудована не на факті, ким ми є, — чоловіками чи жінками, — а на сексуальній орієнтації, на способі, в який ми задовольняємо свої сексуальні бажання.

 

Ці пункти сформульовано у так званих Джакартських принципах, за назвою міста Джакарта, де відбулася зустріч так званих активістів із прав людини, які намагалися створити матрицю для боротьби з суспільством, аби змінити його за принципами ЛГБТ. Всі ці принципи сформовані довкола двох основних понять: сексуальна орієнтація і ґендерна ідентичність. Сексуальна орієнтація розуміється як здатність кожної особи до глибокого емоційного, афективного та сексуального прив’язання, і також інтимні та сексуальні стосунки з індивідуумами різного ґендеру, або того самого ґендеру, або більш ніж одного ґендеру.

 

Гендерна ідентичність — це те, що особа глибоко відчуває у своєму внутрішньому індивідуальному досвіді ґендеру, який може відповідати, або не відповідати статі отриманій при народженні.

Це означає, що тепер можна захищати свою орієнтацію від дискримінації, а гендерна ідентичність визначається не біологією, а почуттями. І тепер це закріплене у законі. Парламент Норвегії ухвалив рішення, що кожний, хто досяг 16‑річного віку, може вибирати собі стать.

 

Джудіт Батлер є професором трьох університетів, вона отримує численні нагороди та грошові премії, які вимірюються значними сумами. Вона є членом Фонду Рокфеллера та Фонду Аденауера.

 

Тепер постає питання, чому багаті та впливові жертводавці роблять її такою впливовою? Чому ґендерна ідеологія така корисна для найбагатших та найвпливовіших людей на цій землі? Ми бачимо це як факт, але нам треба зрозуміти, про що ж ідеться. В Німеччині зараз близько 200 професорів-жінок, які навчають ґендерної теорії в університетах. Тепер на академічному рівні ґендерна ідеологія має той самий статус, що його колись мав комуністичний матеріалізм за часів Радянського Союзу. Ми повинні говорити про людину, використовуючи гендерну ідеологію, очима гендерної ідеології та крізь призму ґендеру. Гроші попливуть рікою, якщо ви займетеся діяльністю, яка у той чи інший спосіб буде пов’язана з цією ідеологією. Якщо ви не хочете до цього долучатися, то не зробите кар’єри. Мені кажуть студенти, зі сльозами на очах: якщо ми скажемо те саме, що кажете ви, нас виженуть з університету.

 

Сексуальне визволення стало глобальною стратегією великих гравців у всесвітній мережі. ООН, ЄС, неурядові організації, такі як Гомосексуальна організація захисту прав людини, вони є лобістами ЛГБТ. Еппл, Майкрософт, Ґугл, Фейсбук, Гейтс і Сорос, відомі медіамагнати докладають усіх зусиль та багато грошей, аби зруйнувати сім’ю, змушують усі народи світу прийняти сторону ЛГБТ. Їхні активісти використовують мілітарну лексику, бо це і є справжня війна. Навіть Папа Франциск говорить про війну проти сім’ї та культурний імперіалізм. Метою є гомосексуальні подружжя, трансгендеризм і сексуалізація дітей силою державної влади.


Одностатеві подружжя. В усіх народах та культурах сім’я — це союз однієї жінки та одного чоловіка, які хочуть жити разом і народжувати дітей. Це право людини записане у Декларації прав людини від 1948 року. Сім’я є природною і основною спільнотою суспільства і має право на захист із боку суспільства й держави. Творці цієї Декларації навіть не могли уявити, що через кілька десятиліть у цій самій організації ООН будуть намагатися оголосити правом людини одностатеві подружжя. Чому держава повинна захищати сім’ю? Бо вона залежить від сім’ї. Ми знаємо, що дітям найкраще поруч із біологічними батьками і в сім’ях із низьким рівнем конфліктів, численні наукові дослідження це підтвердили. Це зловживання термінологією, адже якщо ви жабу називатимете орлом, вона від цього не стане орлом, ви лише заплутаєте людей, які ніколи не бачили орла. Люди однієї статі не можуть стати одним тілом і не можуть зродити нове життя. Але тепер кажуть, ніби це дискримінація, що одностатева пара не може мати дітей, і ми «виготовляємо» дітей як технічний продукт, і це легально у багатьох країнах. Ми купуємо дітей по частинах: сперму, яйцеклітину, які з’єднає лабораторія, заморожуємо, веземо до Індії, до жінки, яка здає в оренду своє лоно, і дитина виростає в ній. Я мама трьох дітей і знаю, що таке виношувати дитину — вона вчиться розпізнавати мамин голос, слухає її серцебиття, звикає до неї, а ця жінка навіть не є її матір’ю. Тоді шляхом кесаревого розтину дитина приходить на світ, а під дверима вже стоять двоє чоловіків чи двоє жінок, які купили цю дитину і зараз прийшли її забрати. І ми кажемо, що це вершина людяності. А насправді це величезна брехня.

Парадоксальним є те, що ЛГБТ бореться за цілі, які її не цікавлять. Дослідження показують, що лише 2% населення мають потяг до осіб тієї самої статі. У країнах, де легалізовано одностатеві зв’язки, лише два відсотки від тих двох відсотків використовують таку можливість. Уся ця глобальна боротьба ведеться за 0,04% населення. Хіба це не дивно? Їм потрібно лише зруйнувати поняття сім’ї.


Нове віяння — трансґендер.

Верховний Федеральний суд США минулого року легалізував одностатеві так звані подружжя з перевагою лише в один голос. Відразу після того на передній план висунулося питання трансґендеру. Адміністрація Обами була активістом у просуванні цієї теми. Вони нав’язали цілій Америці «війну туалетів». Якщо школяр заявляє, що від сьогодні почувається дівчинкою, то має право користуватися жіночим туалетом, душовою та роздягалкою дівчат. Це офіційне розпорядження не взяло до уваги приватність дівчат і їхні права. Адміністрація Обами погрожувала припинити федеральне фінансування, якщо керівництво шкіл чинитиме спротив. 12 штатів подали в суд на адміністрацію президента.

 

Насправді у школах немає трансґендерної проблеми і все це сфабриковане для того, щоби втягнути суспільство у боротьбу за зміни на користь ЛГБТ.


Статеве виховання дітей.

Кожна революція посягає на дітей і хоче їх змінити під свою ідеологію. Ґендерна ідеологія каже, що дитина є сексуальною істотою і має право на сексуальне задоволення починаючи від народження. Покажіть вашим маленьким дітям, як мастурбувати, торкайтеся всіх частин їхнього тіла. Є така державна брошура, яка називається «Стандарти статевого виховання у Європі», видана ВООЗ, і там можна знайти, як навчити дітей віком від 0 до 4‑х років мастурбувати. Вона закликає: «Розкажіть їм про різні сексуальні орієнтації вже у садку, дайте їм книжечки з казочками де принц одружується із принцом, зруйнуйте стереотипи, дайте хлопчикам плаття принцеси та косметику, навчіть дівчаток використовувати насильство, дайте їм приватні куточки для інтимних ігор у садочках». Дітей виховують експерти із контрацепції. Все це відбувається у західних країнах. Вони називають це вихованням до сексуальної різноманітності. Ми протестуємо проти цього у Німеччині, маємо деякі успіхи, але це ще далеко не кінець.

 

Отже, підсумуємо.

Ґендерна теорія хибна, ненаукова, відірвана від дійсності та повна суперечностей. Теорія ґендеру є прямою атакою на Творця та на порядок Створення. Вона виносить на трон замість Бога певного індивідуума, а секс чинить своїм ідолом. Колись екологічний рух закликав шанувати природу. Людина є частиною природи і виживе лише тоді, коли шанувати її природу. Ґендер заперечує існування біологічної статі, у той час, коли кожна клітина людського організму говорить про те, чи є вона чоловіком чи жінкою, бо кожна має свій набір хромосом, який це визначає. І наукові дослідження засвідчують існування цих відмінностей, які чинять нас здатними до материнства й батьківства. Заперечувати дійсність — це заперечувати розум та істину, тоді як саме розум та істина є фундаментом, на якому базується західна наука. Людство повертається у донаукову еру, коли приймає тезу ґендерної ідеології про ґендерну плинність, вибір статті за власним бажанням. І це, власне, велике питання: чому ж тоді гомосексуалісти не можуть змінитися і знову стати гетеро? Чому, коли вони це роблять, їх переслідує лобі ЛГБТ? У деяких країнах є навіть терапія для тих, хто хоче повернутися до гетеросексуальності.

 

Є нове дослідження, яке було опубліковане цього року, про сексуальність і ґендер. Провідні фахівці-психіатри США стверджують, що лише невеликий відсоток дітей, які мають гендерну прив’язаність, відчуватимуть її у підлітковому та дорослому віці. Це злочин — давати гормони хлопчикам, які маленькими бавилися і вдавали, ніби вони дівчатка. Висновки цього дослідження показують, що серед негетеросексуалів і трансґендерів вищі показники по ментальних хворобах, схильність до відчуття страху, до депресії, до самогубства, зловживання наркотичними речовинами, а також схильність до насильства над сексуальними партнерами. Чи вони повинні навчати наших дітей?

Отже, гендерна теорія це не наука — це ідеологія, яка хоче через людину змінити суспільство на користь тих, що мають владу. Ідеологія, яка заперечує істину, є тоталітарною.

 

Все, що я говорю, я не говорю проти людей, які відчувають потяг до людей своєї статі, адже вони є людьми, які мають свою гідність, і найбільше, чого вони потребують, — це несексуалізованої дружби, позбавленої сексуального забарвлення. І я думаю, що наші церкви повинні бути відкритими на них, хоч би як вони жили. Я говорю проти глобального руху ЛГБТ.


Які є методи і способи впровадити культурні зміни?

Важко змінити базову структуру цінностей, базові життєві позиції; але це стається на всіх рівнях суспільства, в усіх структурах національного та міжнаціонального рівнів. Змінюються навчальні плани в університетах, змінюється політична риторика, маніпулюють статистикою та науковими дослідженнями, проводяться ґендерні вишколи для працівників усіх рівнів. Якщо ви читаєте про те, що діти в одностатевих родинах ростуть щасливими, — не вірте. Ті дані маніпулятивні, а діти, що виростають у таких родинах, мають серйозні труднощі. Кампанії у ЗМІ, глобальна епідемія порнографії, внутрішнє руйнування Церкви, демонстрація огидних та аморальних речей і сексуалізація дітей отримує величезне фінансування від організацій, які працюють на базі ООН, ЄС та від великих фундацій. У кожній країні є сексуальні меншини, які отримують кошти, підтримку й стають організованими структурами завдяки ЄС та ООН, вони їх вчать, надають юридичну підтримку й допомагають змінити культуру. Якщо є країни, які на це не погоджуються, їх починають фінансово обмежувати, — і йдеться не лише про Африку.

 

Отже, головні тези гендерної ідеології такі: немає чоловіків і жінок, потомство є правом людини, а моральні стандарти — це дискримінація. Ідеологи ґендеру прокладають шлях до нового тоталітаризму. Якщо суспільство відмовляється шанувати правду й розум, тоді дійсність визначатимуть наймогутніші. Ті, що зруйнують моральні стандарти у сексуальності, — зруйнують сім’ю, а це створить соціальний хаос. А соціальний хаос вимагає тоталітарної держави. Всі ці антидискримінаційні закони насправді відбирають свободу і змушують людей приймати ґендерну ідеологію. Сам термін «гомофобія» є брехнею: фобія це невротичний страх, а цей термін нам каже, що всі ми маємо невротичний страх перед гомосексуальністю. Нібито кожний, хто каже, що гомосексуальність це неправильно, — невротик. Але ми маємо підстави, які допомагають нам довести, що це не так.

 

На карту поставлена релігійна свобода і свобода сумління. Якщо ми почнемо цитувати, що говорить Біблія про гомосексуалізм, то це назвуть дискримінацією. І законом переслідуються єпископи і священики, які це проповідують. Акушерки й лікарі змушені робити аборти, і свобода їхнього сумління не шанується. Обмежується свобода слова. Я не знаю, як довго ще зможу говорити. Якби я мала якесь робоче місце, то давно би вже його втратила. Якщо ви достатньо відважні говорити про таке, будучи політиком, єпископом, кимось відомим, — то матимете проблеми через правду. Під загрозою також підприємницька діяльність, бо закони рівності глибоко втручаються у неї — пекарні, квіткові магазини, проповідники, акушерки можуть бути позбавлені права на діяльність, бо відмовили у співпраці через свої переконання.

 

Соціальні структури мають поводитися політкоректно, інакше їх чекає остракізм, навішування ярликів, таврування, виключення із суспільного діалогу, відмова у кар’єрному розвитку. Старші люди у цій кімнаті зазнали такого ставлення підчас комуністичного режиму. Тоді це було значно гірше, але це ще не кінець.


Чому це відбувається, кому вигідно, у чиїх це інтересах?

Руйнування людської ідентичності, яку нам надавала сім’я, релігія, національність, не є лише небажаним побічним ефектом такої політики. Нерозумним є у це вірити. Люди, які все це роблять, — вони розумні, а отже, вони хочуть саме цього, що роблять. Прірва між бідними й багатими збільшується. Навіть у багатій Німеччині дуже бідних людей стає дедалі більше, а дуже багатих дедалі менше. Отже, руйнування ідентичності, це саме те, чого добивається верхівка світової еліти. Чому вони цього хочуть? Тому що така політика дозволить їм скоротити населення землі. Це виразна мета міжнародної політики США починаючи від 70‑х років ХХ ст. Всі ці політичні тенденції мінімалізують населення Землі, бо відділення дітонародження від сексуальності призведе саме до цього. Крім того, людина, яка не знає хто вона, стає слабкою. І саме цього прагне світова еліта: мати слабке населення, не здатне чинити спротив, поглинуте споживанням, сексом і виживанням. Це прокладання шляху до нового світового порядку.

 

Це звучить як теорія змови. Однак назвати когось прихильником теорії змови — це таврувати людину, яка озвучує такі думки. Але якби ж це було не так, — оце був би справжній фокус! Та оприлюднення листування Сороса свідчить, що теорія змови не така вже й теорія. Опубліковано документи, які демонструють, на що Джордж Сорос витрачає свої мільярди. Він фінансує боротьбу за одностатеві партнерства, намагається узаконити покарання за «хейт-спіч» і відкрити кордони Європи для емігрантів. Він впливає на урядові організації, на вибори, референдуми, через свої медійні імперії та приватні університети. І у нас виникає питання, які наслідки все це матиме для наших життів.

Доброю новиною є те, що все це починає стикатися з опором у щораз більшій кількості країн. Ми бачимо, що Угорщина йі Польща обрали християнські уряди. У багатьох країнах знову виникають консервативні партії, є активісти які стоять на нашому боці на найвищих рівнях в ООН та у суді з прав людини в ЄС. Є масові демонстрації проти одностатевих подружь та проти сексуалізації дітей у багатьох країнах. В Італії та Франції мільйони вийшли на вулиці, аби цього не допустити. Референдуми показують, що люди проти. За винятком Ірландії, в якій була проведена потужна кампанія на всіх рівнях із залученням величезних коштів. На противагу цьому 13 європейських країн закріпили у своїх Конституціях визначення подружжя як союзу між чоловіком та жінкою. Не знаю, чи Україна має таке визначення у Конституції? Але будьте певні, що вам доведеться бути готовими до спротиву: якщо ваша країна очікує на якісь кошти від Євросоюзу, то разом із ними ЄС буде також пропихати свої «нові цінності».

 

Якщо ви цінуєте сім’ю як скарб, дбаєте про своїх дітей, дотримуєтеся моральних норм, зберігаєте свою національну спадщину, то знайте — нас таких багато у цілому світі. Мільйони. Нас більшість на цій планеті. Чи вірите ви, що Бог усе ще керує своїм створінням? Чи вірите ви у те, що Бог готує нове творіння посеред гаданої перемоги зла? Чи віримо ми у Друге пришестя? Якщо так, то ми завжди сповнені надії і ніхто її не здолає. Кінець історії людства буде добрим. Наступного року ми святкуватимемо 100‑річний ювілей об’явлення у Фатімі, коли Богородиця з’являлася трьом маленьким дітям, які й близько не знали, що робиться у Росії або що таке Непорочне Серце Марії. А ключовим зверненням Богородиці було — Моє Непорочне Серце затріумфує.

 

І тепер, на противагу культурі смерті, нам треба створити культуру життя.

 

За аудіоматеріалами о. Юрія Блажиєвського
Фото: Католицький оглядач  



Джерело: CREDO



Создан 20 ноя 2016



Copyright © 13. 07. 2016. Безкоштовний каталог сайтів